Кредит - це що таке Кредит?

Визначення: Позика – це цивільно-правова угода, відповідно до якої позикодавець (особа або установа, що надає позику) передає позичальнику певну кількість грошей або речей, визначених за родом (тобто взаємозамінних, наприклад, певна кількість сировини, пального, зерна) на визначений або невизначений термін, а позичальник зобов'язується повернути ту ж саму кількість грошей або речей того ж роду і якості. Визначення позики міститься в ст. 720 §1 Цивільного кодексу, який є правовою основою цієї угоди. На відміну від банківського кредиту, позику може надати будь-який суб'єкт – не лише банк чи фінансова установа, але й приватна особа. Більше того, договір позики не потрібно визначати конкретну мету, на яку будуть витрачені передані кошти; позичальник має свободу розпоряджатися отриманими грошима (якщо сторони не домовляться про інше). Важливою рисою позики є також те, що вона може бути безкоштовною – це означає, що позикодавець не стягує винагороду (відсотків чи комісії) за надання капіталу. Багато приватних позик (наприклад, у родині або серед знайомих) мають саме безкоштовний характер, коли через певний час повертається точно така ж сума, яку отримали. Звичайно, сторони можуть домовитися також про платність позики – тоді позичальник, окрім повернення капіталу, також сплачує узгоджені відсотки (або іншу форму винагороди) для позикодавця.

Позика, на відміну від кредиту, не обмежується лише грошовими коштами – предметом позики можуть бути також матеріальні речі, визначені родом. Наприклад, можна надати позику певної кількості зерна, вугілля, пального чи інших речей, які можна зважити або виміряти і які будуть пізніше повернені в тій же кількості та якості (або еквіваленті, якщо сторони так погодяться). На практиці, однак, найчастіше позики стосуються грошей.

Сторони можуть укласти угоду про позику в будь-якій формі, навіть усній, однак норми вимагають дотримання документальної форми (найкраще письмової) для позик на суму, що перевищує 1000 злотих. Це означає, що якщо ми позичаємо комусь більшу суму, ми повинні скласти угоду (наприклад, письмово або в електронній формі електронною поштою) – в іншому випадку у разі спору можуть виникнути труднощі з доказами щодо факту надання позики та її умов. Для власної безпеки навіть при менших сумах варто укласти письмову угоду, що визначає сторони, суму, термін повернення та можливе процентне ставлення. Угода про позику не є такою формалізованою, як угода про кредит – немає обов'язку перевірки кредитоспроможності позичальника позикодавцем, а зміст угоди сторони формують довільно (звичайно, в межах закону).

Заявка: По́зичка є дуже універсальним і поширеним способом отримання фінансових засобів у ситуації, коли нам потрібні гроші на певну мету або термінові витрати. Через менший формалізм і відсутність вимоги належності до банківського сектору, по́зички доступні в багатьох ситуаціях, коли отримання банківського кредиту може бути складним або тривалим. Приватні особи часто користуються по́зичками:

• По́зички приватні від родини або знайомих: Коли потрібна невелика сума на короткий час, найпростішим рішенням може бути позичення грошей у близької особи. Такі по́зички зазвичай є безвідсотковими і ґрунтуються на взаємній довірі (хоча варто їх задокументувати).
• По́зички позабанківські (швидкі позички): Пропонуються компаніями по́зичковими, що діють поза банківським сектором. Дозволяють швидко отримати гроші, часто навіть за кілька хвилин через інтернет, без складних процедур. Вимоги зазвичай мінімальні – часто достатньо паспорта і декларації про доходи. Швидкі по́зички надаються на короткі терміни (наприклад, 30 днів) і на невеликі суми (кілька сотень чи кілька тисяч злотих). Вони є платними – компанія по́зичкова нараховує комісію і відсотки, через що їх РРСО може бути дуже високим (досягаючи сотень відсотків на рік), що відображає високі витрати і ризики таких по́зичок.
• По́зички розстрочені позабанківські: Окрім так званих швидких по́зичок, компанії пропонують також більші по́зички, розподілені на місячні платежі, які конкурують з банківськими кредитами. Вони можуть становити вищі суми (наприклад, кілька десятків тисяч злотих) і довші терміни погашення (навіть до кількох років). Вимоги при наданні по́зичок розстрочених дещо вищі, ніж при швидких по́зичках (компанія перевіряє здатність до погашення, історію в реєстрах боржників), але все ще формальності спрощені в порівнянні з банком. Такі по́зички знаходять застосування, коли клієнт з різних причин не хоче або не може скористатися банківським кредитом.
• По́зички іпотечні приватні: Іноді особи, що мають вільний капітал, надають по́зички під заставу нерухомості. Боржник отримує більшу суму грошей, а по́зичкодавець забезпечується шляхом встановлення іпотеки на нерухомість, що належить по́зичкодавцеві. Цей тип по́зичок може фінансувати, наприклад, підприємницьку діяльність або інші великі витрати особи, яка не отримала кредиту в банку. Зазвичай це по́зички з високими відсотками через ризик, але завдяки іпотечному забезпеченню обидві сторони мають більше безпеки (по́зичкодавець отримує необхідні засоби, а по́зичкодавець має гарантія повернення коштів).

По́зички знаходять застосування як у дрібних, повсякденних ситуаціях – наприклад, позичення грошей «до першого» від родини – так і в серйозніших фінансових підприємствах, наприклад, залучення капіталу на розвиток компанії від приватного інвестора. Завдяки великій гнучкості форм і умов, по́зички адаптуються до дуже різних фінансових потреб.

Види по́зичок: У фінансовому обігу функціонує багато видів позик, що відрізняються сторонами угоди, сумами, термінами погашення та формальностями. Найважливіші типи:

• Приватна позика – надається фізичною особою іншій фізичній особі (наприклад, члену родини, знайомому). Може мати неформальний характер (усна угода) або формальний (письмова угода). Зазвичай є безкоштовною або з символічними відсотками, хоча це залежить від волі сторін. Часто використовується при невеликих сумах або як допомога в терміновій потребі.
• Банківська позика – хоча банки в першу чергу надають кредити, трапляється, що банки називають свої споживчі кредити «готівковою позикою» – в юридичному сенсі це споживчий кредит, але термін «позика» іноді використовується маркетингово, щоб підкреслити довільність мети. Умови її надання схожі на кредит – проводиться кредитоспроможність, угода є платною, діє графік погашення в розстрочку.
• Позика позабанкова – надається кредитними компаніями (парабанками), які не є банками. Відрізняється спрощеними процедурами, швидкою доступністю та зазвичай вищою вартістю. Ділиться на короткострокові миттєві позики та позики в розстрочку (описані вище). Суми таких позик можуть коливатися від кількох сотень злотих до кількох десятків тисяч злотих, залежно від пропозиції.
• Ломбардна позика – специфічний вид позики, що надається під заставу рухомого майна значної вартості (наприклад, ювелірних виробів, електроніки). Надають її ломбарди. Позичальник залишає предмет під заставу і отримує готівку, що становить частину вартості предмета. Якщо не поверне гроші в строк, предмет переходить у власність ломбарду. Це швидкий спосіб отримати готівку, хоча й дорогий (високі відсотки та короткий термін погашення).
• Соціальна позика – укладається через інтернет-платформи, які з'єднують осіб, що бажають інвестувати гроші, з особами, які потребують позики. Називається також позикою P2P (peer-to-peer). Умови узгоджуються на платформі, а угоду укладають безпосередньо фізичні особи (інвестор і позичальник), часто з платформою як посередником. Це дозволяє приватним особам позичати гроші іншим особам, оминаючи традиційні установи.
• Іпотечна позика – термін, що іноді використовується для позначення позики (часто позабанкової), забезпеченої іпотекою на нерухомість. Це може бути форма отримання більшої суми особою, яка має майно (наприклад, будинок), але потребує готівки. Позикодавець (наприклад, приватна особа або компанія) надає позику, встановлюючи іпотеку на нерухомість боржника як забезпечення. Після погашення позики іпотека вона анулюється.

Окрім вищезазначених, існують також інші форми та назви, як студентські позики, приватні бізнес-позики чи соціальні позики на краудфандингових платформах – однак їх загальна суть така ж: одна сторона надає капітал, а інша зобов'язується повернути його на узгоджених умовах.

Витрати на позику: У випадку позики витрати залежать від характеру угоди. Якщо це безкоштовна позика (без відсотків), єдиним «витратами» для позичальника є підтримка здатності повернути позичену суму – він повертає точно стільки, скільки отримав. Натомість платні позики пов'язані з витратами, подібними до кредиту, хоча зазвичай менш формалізованими:

• Відсотки – якщо сторони домовляться про процентну ставку позики, позичальник сплачує відсотки за встановленою ставкою. У випадку позик від родини часто відсотки становлять 0% або є символічними, але в комерційних позиках (наприклад, від кредитних компаній) процентна ставка може бути високою. Закон обмежує максимальні договірні відсотки (в даний час до двох разів від законних відсотків за рік, що є певною бар'єрою проти лихварства).
• Комісії та збори – кредитні компанії часто стягують підготовчу комісію, адміністративний збір, плату за домашнє обслуговування (якщо платіж отримується готівкою через працівника компанії) тощо. Вони складаються в так звані поза відсоткові витрати позики. Польське право (Закон про споживчий кредит) вводить ліміт на розмір поза відсоткових витрат, щоб захистити споживачів – максимальні поза відсоткові витрати позики не можуть перевищувати певний відсоток від суми позики плюс фіксовану величину, протягом терміну дії угоди.
• Витрати на забезпечення – якщо позика забезпечена (наприклад, заставою, іпотекою, векселем), можуть виникнути витрати, пов'язані з установленням і зняттям цього забезпечення (наприклад, нотаріальні збори, судові витрати, оцінки).
• Штрафи та збори за затримку – в угоді можуть бути передбачені штрафні відсотки за затримку у поверненні або стягнення зборів (наприклад, за надсилання нагадувань, вимог до сплати). Ці витрати стають суттєвими, коли позичальник має труднощі з поверненням.

Загальна вартість кредиту, подібно до кредиту, найкраще відображає РРСО. Кредитні компанії, рекламуючи свої пропозиції, повинні вказувати РРСО прикладної позики, що дозволяє клієнтам зорієнтуватися, скільки в масштабах року становлять всі витрати. Для короткострокових позик РРСО може бути величезним (бо розраховується в річному вираженні – навіть невелика плата на 30 днів дає дуже високий річний коефіцієнт), що нагадує споживачам, що така форма фінансування є дорогою, якщо її підтримувати протягом тривалого часу.

Приклад: Пані Анна потребувала 500 злотих на терміновий витрат, пов'язаний з ремонтом пральної машини. Замість того, щоб подавати заявку на кредит у банку (що при такій сумі та короткому терміні було б невигідно або важко), вона попросила допомоги у своєї сестри. Сестра погодилася позичити їй 500 злотих на 2 місяці, без жодних відсотків. Вони склали коротку угоду, в якій визначили суму, термін повернення (2 місяці) та відсутність процентів – тобто що Анна поверне точно 500 злотих. Завдяки цьому пані Анна швидко отримала необхідні кошти, а через два місяці повернула сестрі повну суму. Ця ситуація ілюструє приватну, неформальну, але забезпечену довірою та письмовою угодою позику.

Інший приклад: Пан Марек планував невеликий ремонт квартири і йому не вистачало 3000 zł. Він не мав багатої кредитної історії, а йому був важливий час, тому скористався пропозицією онлайн-компанії з надання позик. Йому надали річну позику 3000 zł на 12 місяців. Після заповнення заявки через інтернет і верифікації, гроші з'явилися на його рахунку наступного дня. Договір передбачав відсоткову ставку 10% в річному обчисленні та початкову комісію 8%. RRSO цієї позики склало близько 60%. Щомісячний платіж був встановлений на рівні близько 293 zł. Пан Марек протягом року поверне близько 3516 zł, з яких 516 zł – це загальна вартість кредиту (відсотки плюс комісія). Цей приклад демонструє позичку позабанкову – швидке отримання коштів за рахунок вищих витрат. Пан Марек заплатить більше, ніж позичив, але завдяки позичці він міг одразу провести ремонт, а витрати розподілити на рік у платежах.